Це стало великою несподіванкою, коли взимку в чемпіонат Саудівської Аравії з Манчестер Юнайтед перейшов Кріштіану Роналду. Але на персоні цього футболіста в королівстві не зупинилися. Світ футболу почав засипатися їхніми нафто-доларами.
Для чого це Ер-Ріяду? Навіщо ці величезні фінансові вливання у внутрішній чемпіонат?
Видання The Athletic спробувало розібратися. Пропонуємо вам скорочений і адаптований варіант їхнього тексту під назвою «Саудівська Аравія, великий руйнівник футболу. Історія грошей, мотивів і прихованих суперечок».
Порушення прав людини, криміналізація гомосексуалізму, жорсткі обмеження свободи слова та прав жінок, а також вбивство журналіста Джамаля Хашоггі.
Як боротися з такою репутацією і заспокоїти населення країни? Спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман зробив ставку на спорт. Він вважає, що так зможе вирішити більшу частину проблем.
Не даремно ж Саудівська Аравія до 2030 року прагне прийняти 25 чемпіонатів світу з різних видів спорту.
Впродовж чемпіонату світу у Катарі Бін Салман намагався бути помітним: відвідував матчі своєї збірної, сидів поруч з президентом FIFA Джанні Інфантіно, а також запустив гучне святкування перемоги Саудівської Аравії над Аргентиною.
Зрештою, перед початком нового сезону власного чемпіонату в Саудівській Аравії оголосили про оновлену Професійну лігу.
Чотири найбільші клуби країни: Аль-Іттіхад, Аль-Хіляль, Аль-Аглі та Ан-Насср – тепер перейшли у власність Фонду державних інвестицій Саудівської Аравії (того самого, що володіє 80% акцій Ньюкасл Юнайтед). Ще чотири команди отримали інвестиції від інших державних компаній.
На додачу до Кріштіану Роналду в країну приїхали Карім Бензема, Н’Голо Канте, Каліду Кулібалі. Ведуться перемовини з Антуаном Грізманном, Марцело Брозовичем, Фірміно, Ріядом Марезом. Саудівська Аравія прагне купити світовий футбол.
Але, як виявилося, не все вирішують гроші. Великим розчаруванням для аравійського проєкту стала втрата Ліонеля Мессі, котрий заміть Аль-Хіляля підписав контракт з Інтером Маямі. В Саудівській Аравії не очікували такого, особливо після того, як аргентинець став послом туризму цієї країни.
Семиразового володаря Золотого м’яча відлякнув спосіб життя в мусульманській країні. Водночас, для Бензема це було плюсом. З високою долею ймовірності, чемпіонат Саудівської Аравії стане найпопулярнішим в ісламському світі.
Однією з ключових частин публічного саудівського плану є створення привабливого середовища для інвестицій у спортивний сектор. Мотивація – економіка країни має отримати альтернативу нафті, оскільки її поклади рано чи пізно вичерпаються. Амбітна мета – до 2030 року потроїти вартість ліги: до 2 мільярдів доларів.
Також влада активно розповідає про потенційну користь для здоров’я. Наразі 60% населення країни має надмірну вагу чи ожиріння. Людей необхідно долучити до спорту.
Одна з заявлених цілей – збільшити кількість аравійських гравців-чоловіків з 21 тисячі до понад 200 тисяч. Про жінок ніхто не говорить…
Щоправда, професор спорту та геополітичної економіки Skema Business School Саймон Чедвік акцентує увагу на дечому іншому:
«Чого точно не хочуть Мохаммед бін Салман і його радники, так це створення банд 26-річних хлопців, які будуть виходити на вулиці та планувати повалення королівської сім’ї через те, що не можуть жити так, як решта світу.
По суті, уряд своїми діями зараз говорить: «Хочете Роналду і Бензема? Без проблем, ми їх вам дамо». Але натомість вони просять не ставити зайвих запитань. А цього року в Саудівській Аравії за публікацію негативних коментарів про уряд було затримано більше людей, ніж будь-коли раніш.
Саудівська Аравія вважає себе центром нового світового порядку. Завдяки спорту, вони прагнуть набувати легітимності.
Ось приклад гольфу. PGA Tour було засновано в 1929 році. Їм знадобилося майже століття, щоб набути свого впливу. Саудівська Аравія, фактично, досягнула цього рівня за трохи більше ніж за два роки, – купивши його».
Джанні Інфантіно та Мухаммед ібн Салман / Фото – sportico.com
Ключове завдання – проведення чемпіонату світу. Саудівська Аравія відмовилася від турніру в 2030 році. Але план дій місцевої федерації футболу прорахований до 2034-го.Тут варто звернути увагу і на меморандум про взаєморозуміння, підписаний з Африканською футбольною конфедераціє. Таланти з цього континенту, скоріш за все, отримають можливість проявити себе в новій лізі.
І це, звісно, підвищить вірогідність отримання підтримки під час голосування за господаря чемпіонату світу-2034 з боку африканців.
Амбітні плани, гроші, зіркові гравці. Але вже зараз можна говорити про одну проблему – з дотриманням контрактних зобов’язань.
Навряд про це варто переживати Роналду і Бензема. Однак за останні 12 місяців в Палаті з вирішення суперечок FIFA було розглянути більше 50 трудових спорів за участю клубів з Саудівської Аравії.
В березні, до прикладу, відбулася гучна справа Льюїса Граббана, колишнього капітана Ноттінгем Форест.
Аль-Аглі, один з чотирьох клубів, що отримав фінансування з Фонду держінвестицій, розірвав контракт з гравцем після трьох місяців, хоча угода була укладена на рік.
Справа в тому, що футболіст почав вимагати домовлений підписний бонус в розмірі 200 тисяч доларів, а також 200 тисяч боргу по зарплаті за два місяці. Як тільки він звернувся з офіційною претензією, клуб оголосив про розрив контракту.
В підсумку Аль-Аглі отримав заборону реєструвати нових гравців, оскільки це був вже четвертий спір з клубом за 18 місяців.
І ці не поодинокий випадок. Дійшло до того, що Міжнародна федерація асоціацій професійних футболістів (FIFPRO) минулого літа попередила гравців, що не варто підписувати контракти з клубами з Саудівської Аравії, оскільки невиплата зарплат там стала постійною проблемою, як, до прикладу, в Алжирі, Румунії, Туреччині чи Китаї.
З одного боку, публічність чемпіонату має допомогти вирішити цю проблему. Але, з іншого, в країні немає профспілки, яка захищала б права місцевих, аравійських футболістів. Буде прикро, якщо вони стануть гостями у власному ж чемпіонаті.
Відбілення репутації в очах власного населення, бажанння направити активну молодь у вигідне русло, спроба продемонструвати амбіції власної країни, а також економічна дальновидність.
Саме така мотивація керівництва Саудівської Аравії в цьому масштабному спортивному проєкті, важливою чатиною котрого є футбол.
Що з цього вийде? Ми бачимо гравців, які погоджуються на пропозиції з королівства. Водночас, є приклади Левандовського, Гюндогана та інших, які навіть не думають їх розглядати.
Комуністичний Китай вже спробував побудувати у себе декорації ідеального світу. Щось пішло не за планом. Як то кажуть, в футбол грають не тільки гроші.
Адаптація тексту Сергій Лук’яненко
Telegram-канал автора