львівськиЙ 
У Кременецько-Почаївському ДІАЗі вперше відкрили виставку унікальних артефактів, які знайшли під час досліджень Євгенії Пламеницької на Замковій горі понад 50 років тому. Захід присвятили Дню археолога. З понад сотень експонатів представили ті, що розповідають найбільше і найцікавіше про історії твердині, яку називають “Щитом Європи”, що 800 років тому зупинила агресивну навалу зі сходу. А це, як ніколи, актуально й сьогодні.
У це важко повірити, проте сьогодні на Тернопільщині справжніх ліцензованих археологів є лише 6, а в Україні усього 300. Багато з них, на жаль, загинули на війні. Хвилиною мовчання Героїв вшанували на відкритті виставки.
Про винятковість експонатів розповів директор заповідника Василь Ільчишин.
- Виставка присвячена саме Кременецькому замку, бо це знакова пам’ятка не лише України, а і Європи. Дослідниця Євгенія Пламеницька, під час обстеження у 1970-их роках, віднайшла мур, який датувала ІХ століттям. За нинішніми даними ми його датуємо Х століттям. Це період державотворення України. Кременецький замок – це твердиня, яка вистояла разом із Даниловом перед монголо-татарською навалою. Тому дослідники досі називають Кременець “Щитом Європи”. Сьогодні це виглядає дуже символічно. Нам пощастило, що ми маємо матеріальні твердження нашої історії, – зазначив Василь Ільчишин.
Найдавніші мешканці на Замковій горі з’явилися ще в епоху палеоліту, 10-15 тис. років тому. Дерев на горі не було, тому мисливці могли спостерігати за переміщенням тварин, встигнути обійти й зробити засідку. В епоху бронзи там також жили люди. Це був стратегічний опорний пункт. Та укріплене стаціонарне місто там з’явилося у Х столітті. Спочатку це були дерев’яно-земляні укріплення, а згодом кам’яні. Хоча у літописах, як місто, так і замок згадуються пізнішим періодом (1227 рік), за археологічними даними можна повноцінно стверджувати про існування міста та замку у Х столітті.
- Кожен історичний період залишає певні пам’ятки. Хтось шукає лише монети. Але саме кераміка є найбільш інформативною. Адже монети – річ відносна. Це, як зараз долар чи євро, вони є у всіх і усюди, це ні про що, масовий матеріал. А кераміку далеко не занесеш. По ній можна говорити про традиції, руку майстра, про місцеву стилістику чи привізну. На Замковій горі знайшли візантійські амфори, овруцький сланець, ізмірська кераміка, що свідчить про економічний розвиток міста та широкі зв’язки, – розповідає Василь Ільчишин.
Перший дослідник Замкової гори не був археологом. У 1844 році стряпчий Володимир Сивицький за дорученням київського генерал-губернатора Дмитра Бібікова здійснив дослідження замку, розкопав підземелля башти, що нависає над містом та дослідив криницю та від його робіт залишився лише короткий рапорт. У цьому документі розповідалося, що усі мешканці міста відмовляли від досліджень колодязя, бо там живе нечиста сила. Та насправді Володимир Сивицький боявся не нечистої сили, а змій, які могли упасти у криницю. Попри все він знайшов актову книгу кременецького суду за 1626 рік.
Наступним великим дослідником замку, якого раніше не знала Тернопільщина, був художник Амвросій Ждаха. Він зробив перші креслення та детальні обміри кременецького замку та замалював власні знахідки.
- Планомірні дослідження фортеці здійснювали уже у ХХ столітті. Перші з них робив Олександр Цинкаловський. Наймасштабнішими були дослідження Євгенії Пламеницької у 1970-их роках. На жаль, її колекція втрачена. Окремий етап досліджень – це проектно-реставраційні роботи. Зараз ми відновлюємо ці роботи та невдовзі побачимо нове обличчя замку, – наголосив директор Кременецько-Почаївського ДІАЗу.
Побачити унікальні артефакти Кременецького замку можна до 1 вересня у холі головного офісу заповідника. Вхід на виставку безкоштовний.
