львівськиЙ 
Запалення верхньощелепних синусів, розташованих по обидва боки від носової порожнини, називається гайморитом. Це захворювання належить до складних станів та може вражати як дорослого, так і дитину, розвиваючись на тлі застуди або алергії.
Батьки мають бути особливо пильними до гаймориту в дітей, оскільки його лікування часто ускладнюється анатомічними особливостями носових пазух у молодшому віці (гайморові пазухи ростуть у міру дорослішання), зниженим імунітетом та нездатністю малюків чітко описати свої симптоми.
Без своєчасної діагностики та адекватної терапії гайморит може призвести до серйозних ускладнень, включно з поширенням інфекції на сусідні структури, розвитком запалення очної ямки та внутрішньочерепними патологіями. Крім того, хронічна форма захворювання стає причиною порушення носового дихання і частих рецидивів застуд.
Початок діагностики гаймориту у дитини
Педіатр — це перший лікар, до якого слід звернутися батькам у разі підозри на гайморит. Він збирає анамнез, проводить візуальний огляд, визначає необхідність додаткових обстежень і консультації вузького спеціаліста.
Під час первинного огляду лікар приділяє увагу таким симптомам:
- закладеність носа;
- виділення з носа (при гаймориті вони часто густі, жовто-зеленого кольору);
- біль у ділянці обличчя або чола;
- постзанальний затік (відтік слизу по задній стінці глотки, що провокує подразнення в горлі та появу кашлю).
Огляд у ЛОР-а
За наявності направлення від педіатра можна звернутися до дитячого отоларинголога. На прийомі вузький фахівець проводить фізичний огляд, який включає:
- перевірку носових ходів за допомогою ендоскопа;
- пальпацію обличчя для виявлення болючих ділянок.
Якщо після цих процедур будуть потрібні уточнення, лікар призначить один або кілька аналізів зі списку:
- Рентгенографія пазух — метод, що використовується при підозрі на хронічний гайморит. Він дає змогу оцінити кількість рідини в пазухах, але підходить тільки для дітей від 15 років через потенційний негативний вплив рентгенівського випромінювання на розвиток організму.
- Комп’ютерна томографія — найбільш інформативний спосіб виявлення патології. КТ призначають у разі підозри на двосторонній гайморит, поширення інфекції на очну орбіту та мозок, а також у разі, якщо лікування довго не дає результатів і потрібні додаткові дані.
- Магнітно-резонансна томографія — рекомендована для випадків, коли в дитини виявлено алергію на контрастні речовини, що використовуються під час КТ.
- Мікробіологічні дослідження — включає забір мазка з носа. Дозволяє виявити наявність бактерій та резистентність до антибіотиків.
- Алергологічне обстеження — включає аналіз крові на специфічні антитіла та шкірні проби.
Здоров’я дитини — це завжди пріоритет, особливо коли йдеться про такі складні захворювання, як гайморит. За перших ознак закладеності носа, виділень або скарг на біль у ділянці обличчя, важливо не відкладати візит до лікаря. Своєчасне звернення до фахівця дає змогу точно встановити діагноз та уникнути ускладнень, які можуть значно вплинути на якість життя дитини.
Література:
Sawada S, Matsubara S. Microbiology of Acute Maxillary Sinusitis in Children. Laryngoscope. 2021 Oct;131(10):E2705-E2711. doi: 10.1002/lary.29564. Epub 2021 May 3. PMID: 33939189; PMCID: PMC8519026.
Van Buchem FL, Peeters MF, Knottnerus JA. Maxillary sinusitis in children. Clin Otolaryngol Allied Sci. 1992 Feb;17(1):49-53. doi: 10.1111/j.1365-2273.1992.tb00987.x. PMID: 1555318.
Wald ER, Guerra N, Byers C. Upper respiratory tract infections in youngchildren: duration of and frequency of complications. Pediatrics 1991;87:129–133
