львівськиЙ 
Неймовірним виступом Жирони у першій половині цього сезону захоплюються не лише в Іспанії, а й в усій футбольній Європі. Скромна команда з Каталонії, яка повернулася до елітного дивізіону лише минулого року, а за всю свою історію відіграла там чотири кампанії, з урахуванням нинішньої, вже протягом 15 турів тримається серед лідерів чемпіонату, і на даний момент за кількістю очок ділить перше місце з мадридським Реалом, поступаючись йому лише через поразку в очній зустрічі.
Найбільші оптимісти ще кілька місяців тому заговорили про можливе чемпіонство Жирони, проте головний тренер Мічел Санчес наприкінці вересня стримано заявляв, що навіть про потрапляння до зони Ліги чемпіонів зараз можуть говорити лише домогосподарки. І якщо після шести поєдинків чемпіонату з наставником загалом можна було погодитися, то зараз ситуація змінюється. Чемпіонство команди Циганкова і Довбика все ще здається чимось фантастичним, але перспективи фінішувати в топ-4 з кожною успішною грою виглядають все реалістичніше. Зараз Жирона випереджає п’яту команду чемпіонату, Атлетік Більбао, на 10 очок, і з урахуванням того, як впевнено біло-червоні набирають очки хоча б із тими, з ким обов’язково мають їх брати, цей запас виглядає досить солідним.
Скільки б представники клубу не жартували про те, що ціль на сезон все ще не вилетіти, ситуація в турнірній таблиці говорить зовсім про інше. Сьогодні вихід Жирони до Ліги чемпіонів – уже не жарт, а, швидше за все, цілком конкретне завдання каталонців. І її виконання більше не виглядає чимось неможливим.
Жирона може лише зі слабкими?
Чи не з перших турів, коли Жирона почала штампувати перемоги одну за одною, скептики пояснювали це легким календарем команди Мічела на старті сезону. Більшість суперників, з якими вона стикалася в перших 6-7 іграх Ла ліги, дійсно були не найсильнішими або не кращою формою. Але чемпіонат не виграється виключно в іграх із Реалом, Барселоною та Атлетіко. Стабільно перемагати тих, хто слабший за тебе, з турнірної точки зору набагато важливіше, ніж створити 1-2 гучні сенсації за сезон. Жирона навряд чи претендує на те, щоб стати сильнішим за когось із трійки іспанських грандів, адже можливості все ж таки не ті. Тому дивитися потрібно швидше не на результати зустрічей із топами, а на те, як команда грає із суперниками приблизно свого рівня – потенційними конкурентами за місце у зоні ЛЧ. І тут у клубу двох українців все досить непогано.
Ось на підставі чого було зроблено висновки про те, що успіхи Жирони закінчаться під час зустрічі з першим сильним суперником? Винятково після 0:3 від Реала? Замало буде. Якщо ж подивитися на результати з іншими серйозними командами, що борються за топ-4, то нікому з них підопічні Мічела не програли: нічия 1:1 із Сосьєдадом, нічия 1:1 із Атлетиком, перемоги над міцними, нехай і не кращими, Райо Вальєкано (2:1), Вільярреалом (2:1), Осасуною (4:2), Севільєю (2:1). Жирона поступилася лише в одному матчі сезону, і поки що не дає підстав чекати на якесь різке падіння з вершин Прімери. Але на такі думки наштовхує скоріше не сам факт досягнення позитивних результатів, а яскрава гра команди.
Гра Жирони – головний гарант її успіхів у сезоні
Жирона не просто знайшла якийсь один рецепт, який дозволяє досягати необхідних результатів. Підопічні Мічела грають у неймовірно привабливий, різноманітний, атакуючий, цікавий для вболівальників футбол і роблять це на рівні з найкращими командами країни. На даному відрізку сезону клуб Циганкова та Довбика за своїм стилем нагадує Манчестер Сіті більше, ніж сам Сіті, і цілком заслужено є найрезультативнішою командою Ла Ліги. Можливо, свою роль у цьому відіграє City Football Group, яка володіє 47% акцій клубу, проте це не так важливо.
Те, як із досить скромним, порівняно з іспанськими грандами, бюджетом, Жирона зібрала команду, здатну боротися за найвищі місця, справді гідне оплесків. Купити за 5 мільйонів футболіста рівня Віктора Циганкова, придбати за відносно невеликі гроші Артема Довбика, Янхеля Ерреру, підібрати вільними агентами досвідчених Гассанігу та Блінда, відносно безболісно розтратися з гравцями рівня Оріоля Ромеу та Родріго Рікельме – справжній менеджерський талант, який також є одним із головних секретів успіху каталонського клубу у нинішній кампанії.
Коли позитивні результати приходять якимось загадковим чином, або просто за рахунок великої переваги у класі гравців однієї команди над другою, це дає підстави очікувати, що рано чи пізно удача повернеться до переможців іншою стороною, суперники знайдуть якусь протиотруту і лавочка прикриється. Ця Жирона – явно не той випадок. Високий клас низки гравців тут підкріплений яскравим, виразним стилем, тренерською ідеєю та чітким малюнком гри, і саме ці моменти можуть допомогти біло-червоним не здутися протягом усього сезону.
Один з вирішальних відрізків сезону вже розпочався
Однак яким би легким та успішним не був семестр, наприкінці завжди настає сесія, і, якщо її завалити, усі попередні здобутки втрачають свою цінність. Зараз Жирона входить, а точніше вже увійшла, у неймовірно складний та відповідальний відрізок сезону, який стане для студентів Мічела справжнім іспитом та тестом на лігочемпіонівські амбіції, а можливо, навіть на щось більше.
До цього клуб з Каталонії справді чудово справлявся з суперниками слабше за себе і час від часу непогано грав з рівними. Але серії ігор проти міцних опонентів у відносно короткому проміжку часу у команди ще не було, а ось тепер буде. У двох крайніх турах Ла Ліги біло-червоні зіграли проти одного з головних конкурентів у боротьбі за зону ЛЧ Атлетика (1:1) та досить симпатичної Валенсії (2:1), яка останнім часом поступово приходить до тями і піднімається в турнірній таблиці. А ось далі на команду Циганкова і Довбика чекає справжнє пекло. Вже цієї неділі Жирона проведе каталонське дербі з Барселоною, у найближчих чотирьох поєдинках українцям також належить зіграти проти Бетіса та Атлетіко. Далі буде невелика пауза на легших суперників, але на початку лютого календар знову стане безжальним до підопічних Мічела, і протягом двох тижнів їм доведеться зустрітися із Сосьєдадом, Реалом та Атлетиком Більбао.
Ось тут і почнуться справжні випробування, втрати, а можливо навіть розчарування та переосмислення свого реального місця в іспанському футболі. Однак, якщо Жирона складе цей іспит і за наступні два місяці зуміє не впасти надто низько, то наприкінці сезону на неї, ймовірно, чекатиме нагорода, про яку перед початком кампанії ніхто не міг і мріяти.
Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua
У матеріалі використано фото Getty images
