львівськиЙ 
10 січня відійшов у Вічність підполковник та співзасновник Всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери Іван Сута з позивним “Вітер”. Він був людиною орденського типу мислення, відданим сином епохи новітнього національного відродження, кажуть в організації.
Іван Сута жив Україною і боровся за ідеали нашої нації.
“Чин поховання розпочнеться у пʼятницю 12 січня в “Домі скорботи” м. Тернопіль о 12:00. Поховають Івана Суту на кладовищі його рідного села Великі Гаї.
Роки життя: 7 липня 1957 — 10 січня 2024″, – йдеться у повідомленні.
У коментарях на сторінці Івана Сути безліч скорботних повідомлень:
“Важко, ой як важко, друже, буде без тебе далі йти. Однодумців, перевірених роками, людей, яких знаєш майже все своє свідоме життя, стає щодня менше… Світла пам’ять”, – Tata Ostrobrod-Mann.
“Боже мій! За що нам це все?! Помер Іван Сута.
Я поки не знаю деталей. Бо було йому лише 67 років. Ми були знайомі з моєї юності, коли я багато писала про створену в Дрогобичі, доцентом Дрогобицького Університету Василем Іванишиним, організацію «Тризуб», в якій Іван Сута перебував все своє свідоме життя.
Він був справжнім націоналістом до мозку кісток. Він був взагалі справжньою Людиною.
Я не можу повірити… Чому вони всі йдуть так рано, коли вони так потрібні Україні?!”- Rocksolyana Khmara.
“Боляче, ще один достойний син України Іван Сута – псевдо Вітер пішов до Господа.
Хай зустрінеться зі своєю дружиною- єдиним і великим коханням його життя.
Помоліться за Раба Божого Івана. Хай Господь простить всі його гріхи, а він просить Господа за свій рід і нашу Україну”, – Валентина Леонидовна Олефиренко.
“Світла Вам пам*ять п. Іван Сута 🙏🕯
Дякую Вам за такий чудовий вертеп…дякую за Вашу щиру підтримку….дякую за неймовірну любов до України 💙💛
Нехай Вам там буде добре…..” – Наталія Трач.
“У свої рідних Великих Гаях, що неподалік Тернополя, спочив у Бозі українець Іван Сута (позивний “Вітер”), він належав до тих, про яких так влучно сказав Дмитро Донцов: “Україна, яку ненавидів, — була Україна розбійників, перевертнів, похилених рабів. Україна, яку любив — була Україна пів-людей пів-богів, героїв, — які могли протиставитися львищам, людоїдам, новітнім Неронам; мали силу розкувати закутих людей. З вогнем у серці, які не боялися й пекла, бо «вогонь запеклих не пече».
Тих, що кували кайдани — проклинав. Тих, що їх несли покірно – жалів. Тих, що їх рвали — любив!”
Легенького польоту, Вітре…
“Усі ми прийдемо до тебе, тільки Україна хай не йде!” – пише Михайло Маслій.
