львівськиЙ 29 квітня 2025, 16:53
Літературні читання «Слово про Нескорених» на Черкащині добігають кінця. Понад 900 школярів поділилися власними творами та поезіями про діючих військових та полеглих Героїв зі своїх громад, волонтерів, медиків.
До сьогоднішніх читань доєдналися ще 30 учнів із шкіл Черкас – по одному представнику від кожної. Про це «Прочерку» розповіла Лілія Сутуленко, представниця громадської організації «Чужих бід не буває», що заснувала конкурс. Захід відбувся в Обласній бібліотеці для юнацтва імені Василя Симоненка.
Твори школярів послухали ветерани, які нині відновлюються у муніципальному спортивному клубі «Дніпро».
Про свого дядька, який загинув, захищаючи країну на початку повномасштабного вторгнення, написала десятикласниця, учениця Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №13 Каріна Сененко.
– Мій завуч знала про загибель дядька й запропонувала розповісти про нього. Я погодилася – хотілося, щоб його пам’ятали і поважали. Дядько мав непросте життя. Вивчав військову справу у Львові, згодом отримав звання старшого лейтенанта. На початку повномасштабного вторгнення захищав прибережну лінію біля Одеси, був командиром взводу. Загинув 6 жовтня 2022 року. Ми не часто бачилися, але мали сильний ментальний зв’язок.
Дев’ятикласниця, учениця загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів – ліцею спортивного профілю №34 Аліса Мулик написала про свого батька Володимира – волонтера черкаської громадської організації «СІЧ».
– Тато готовий діяти у складні часи, про це йдеться в моєму творі. Ветерани сиділи в першому ряду, і наприкінці я помітила, що вони слухали з особливою увагою.
За словами консультантки Центру професійного розвитку педагогічних працівників Інни Сапожнікової, сьогодні переможцями в конкурсі стали всі школярі, без винятку.
Призи для учасників надав Благодійний фонд «МХП – Громаді».
– Понад 3000 хлопців з компанії несуть службу на різних ділянках фронту. Понад сотню вже немає серед нас. Ветерани повертаються до своїх домівок через різні обставини. Вони втратили здоров’я, потребують адаптації, соціалізації… Без участі громад це зробити неможливо. Регулярно підтримуємо громадські ініціативи, направлені на допомогу військовим. У хлопців є зброя, є чим воювати. Але часто не вистачає мотивації. Як ветеран можу сказати: ніщо так не мотивує, як дитячий малюнок зі словами подяки, – сказав координатор Центру із взаємодії з військовими та ветеранами МХП Сергій Халупінський.
Юлія Капуш
