львівськиЙ Його позивний – Хабіб. Цей міцний чоловік – круглолицій, темноволосий, з густою бородою – дійсно, зовні схожий на уродженця Кавказу чи Азії. Але він – українець.
Як вижити на островах
Хабіб – кадровий військовий з 15-річним досвідом. Зараз він служить у першому батальйоні берегової оборони. Розміщений цей підрозділ у Херсонській області. Його попередній армійський досвід набутий у силах спеціальних операцій (ССО). Воював у Луганській та Донецькій областях. Брав участь у боях у Сіверодонецьку, Лисичанську, Шипилівці. Воював на Бахмутському напрямку. Потім – під Часовим Яром, де його підрозділ півроку утримував стратегічно важливу трасу.
Зараз військовий бере участь в операціях на островах у дельті Дніпра: українські військові не дозволяють російським окупантам закріпитися на цих островах, перетворювати їх на плацдарми.
«Складність бойових дій на островах, – каже Хабіб, – насамперед у тому, що там немає миттєвої підтримки, немає групи реагування, яка допоможе у разі виникнення якихось проблем. І пішки з островів не вийдеш. Виконувати там усі завдання і виживати можна, якщо навчишся бути непомітним. Тому, вирушаючи на острови, треба чітко вирахувати, що тобі потрібно, щоб мати з собою лише необхідне. Треба ретельно приховувати усі ознаки своєї присутності, бути непомітним для дронів. Взагалі треба бути непомітним: добре ховатися і дуже тихо пересуватися».
Військовий розповів про один з випадків, який з ним та ще двома бійцями стався на островах.
Росіянина вистачає на півгодини
Тоді командування планувало велику операцію, але Хабіб запевнив, що йому вистачить для її виконання трьох бійців.
«Я пішов, – розповідає військовий, – і ще двоє бійців. Ми пройшли увесь острів, зачистили дві схованки з росіянами. А потім три ночі поспіль на острів висаджувалися російські військові. Кожній їх партії ми влаштовували гідну зустріч. Звісно, дуже втомилися. І тому один човен пропустили, і з нього окупанти розбіглися по острову. Шукали і вистежували їх довго».
Хабіб каже, що, як потім виявилося, окупанти не знали про присутність на тому острові українських військових. Росіяни, які висадилися на острів, вважали, що попередні групи потрапили під дронові атаки.
«Одного з них, – каже військовий, – ми тихенько «задвухсотили», а інший ходив недалеко від нашої схованки. Ну я і скористався тим, що ми встигли трохи трофеїв назбирати. Одягнув російську військову куртку, російський шолом, взяв їх «калашика» і вийшов. Кричу росіянину: «Свої! Йди сюди!». Він не повірив, пустив у мій бік автоматну чергу. Не влучив. А я заліз на пеньок, щоб він краще бачив, і махаю звідти рукою. Він кричить: «Свої?». Я відповідаю: «Свої». Він йде до нас і каже: «Я тут вже другу добу сам. Нас відправили, бо ви на зв’язок не виходите». Так ми взяли полоненого».
За словами Хабіба, полон цілком влаштував росіянина: «Він був вдячний. Казав, що часто російські військові, яких відправляють на острови, живуть там десь півгодини. Казав, що сам – колишній ув’язнений, якого з колонії забрали в армію».
Військовий говорить, що, потрапивши у полон, росіяни починають тиснути на жалість, розповідати, що у них – старі батьки, маленькі діти. На запитання: «Чому пішов на війну?» зазвичай відповідають, що хотів таким чином добре заробити, що не хотів саме на Херсонщину, але командування відправило.
«Вони, – каже Хабіб, – розуміють, що ми – не вони, і для нас людяність – не щось абстрактне».
Що на островах – найцінніше
На запитання, де простіше служити – у ССО чи у морській піхоті, де служить зараз, – Хабіб відповів, що зараз простіше: «Більшу частину часу я приділяю тому, що навчаю інших бійців, як правильно воювати там, де запорука виживання – непомітність. На жаль, у нашому підрозділі є чимало людей, навички яких залишають бажати на краще. Була нещодавно ситуація, коли ми на островах, на жаль, втратили людей, бо вони «спалилися». Мабуть, їм не вистачило підготовки. Не змогли правильно зорієнтуватися у кризовій ситуації».
Військовий каже, що під час бойових дій на островах у дельті Дніпра найважливіше вміння – лишатися для ворога непомітним, водночас виконуючи свої завдання. Цьому Хабіб і навчає інших бійців. Він – свого роду «граючий тренер». Говорить, що його зазвичай залучають для якоїсь дуже серйозної бойової роботи: «Коли потрібна людина для важливої розвідки або для «брудної» роботи, наприклад, для зачистки, кажуть: «Хабіб, пора!».
Звісно, боєць вирушає не один. Військові, яких він бере з собою, йдуть на завдання охоче.
«Вони знають, що я йду з ними в першу чергу, що я розумію ситуацію, і вони знають, що зі мною можна просто вижити», – каже Хабіб.
Бійці 1 батальйону, де служить Хабіб, потребують допомоги для придбання дронів та інших пристроїв, які допоможуть їм ефективніше боронити Херсонщину. Тож закликаємо вас задонатити на потреби РУБАК
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/AD53UcFjPj
💳Номер картки банки
4441 1111 2487 2387
