львівськиЙ 
У понеділок, 24 листопада, Львівська громада проведе в останню путь чотирьох військовослужбовців — Олександра Безуглого, Романа Чумака, Ігоря Дашковича та Віктора Карпова. Мерія закликає мешканців та гостей міста долучатися до церемонії прощання та утриматися від розважальних заходів.
Прощання з Романом Чумаком розпочнеться о 9:00 у Храмі Івана Хрестителя у Винниках.
Чин похорону Романа Чумака, Олександра Безуглого та Ігоря Дашковича відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, а загальноміська церемонія — о 11:30 на площі Ринок.
Поховання:
-
Романа Чумака — Личаківське кладовище, поле почесних поховань новітніх Героїв.
-
Олександра Безуглого — Голосківське кладовище, поле ветеранів 34-В.
-
Ігоря Дашковича — місцеве кладовище у Рясному-Руському після прощань у громаді.
Прощання з Віктором Карповим розпочнеться о 13:00 у ритуальній залі на вул. Пекарській, 52, поховають його на Голосківському кладовищі, поле ветеранів 34-В.
Біографічні довідки захисників
Олександр Безуглий (27.06.1979 – 20.11.2025) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 55 м. Львова. Згодом здобув освіту газозварювальника у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва».
Проходив строкову військову службу у складі Національної гвардії України. Працював водієм-далекобійником, здійснюючи міжнародні вантажні перевезення.
Зі слів рідних, Олександр любив риболовлю, готувати, подорожувати в гори та проводити час на природі. Вирізнявся щедрістю, веселою вдачею, був компанійським, активним і турботливим.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Запорізькому напрямках у складі 14‑ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Національної гвардії України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Олександра Безуглого залишилися дружина, син та донька.
Роман Чумак (03.05.1979 – 09.02.2024). Уродженець міста Полонне Хмельницької області.
Навчався у Сколівському закладі загальної середньої освіти І‑ІІІ ступенів № 2 імені Стефанії Вітрук Сколівської міської ради та у середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 31 м. Львова. Згодом в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за спеціальністю «інженерна механіка» та у Міжрегіональній Академії управління персоналом за спеціальністю «правознавство».
Проходив службу в Державній прикордонній службі України.
Зі слів рідних, Роман любив музику, природу та собак, захоплювався бігом. Вирізнявся спокійною та врівноваженою вдачею, був добрим і щирим, завжди прагнув допомогти іншим.
Був учасником АТО.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Чернігівському напрямку у складі 3‑го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України.
У Романа Чумака залишилися мати, дружина, дві доньки та син.
Ігор Дашкович (23.02.1992 – 13.08.2024). Уродженець села Рясне-Руське Львівської області.
Навчався у Рясне-Руському ліцеї Львівської міської ради. Згодом здобув освіту механіка у Львівському фаховому коледжі харчової і переробної промисловості.
Працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Ігор був мужнім і сміливим, добрим та відкритим у спілкуванні. Вирізнявся життєрадісністю й готовністю завжди прийти на допомогу. Любив природу, риболовлю та збирання грибів.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 125‑ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Ігоря Дашковича залишилися дружина, дві доньки, батьки, брат, бабуся, дядько та родина.
Віктор Карпов (09.08.1986 – 15.11.2025). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 68 м. Львова. Згодом здобув професію офіціанта-бармена у Закладі професійної (професійно — технічної) освіти «Львівський професійний коледж ресторанного бізнесу».
Працював меблярем на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Віктор любив риболовлю, відпочинок на природі та тварин. Цікавився всесвітньою історією, був комунікабельним і вмів легко знаходити спільну мову з людьми. Вирізнявся добротою, щирістю та оптимізмом, був справжнім лідером і турботливим сім’янином.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Херсонському напрямках у складі 38‑ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного Військово-морських сил Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», Міністра оборони України «Захиснику України» та «Хрест Військово-Морських Сил», а також відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України — «Хрест «Військова честь».
У Віктора Карпова залишилися дружина, сестра, батько та племінник.
