Якщо компанія є «пустишкою», її борги покривають власники та директори власним майном
Завдяки сучасним інструментам банкрутства кредитори в Україні отримали реальні можливості для повернення коштів, а практика господарських судів стала більш прогнозованою та системною. Такі висновки зробив Олексій Винник, партнер, керівник практики по роботі з NPL та Due Diligence компанії Investment Lawyer Group, проаналізувавши рішення судів за останні кілька років.
Адвокат зазначив, що одним із ключових принципів при роботі з такими кейсами стала концентрація розгляду спорів. Тобто, якщо раніше боржники могли «розмивати» активи через десятки позовів у різних судах, ускладнюючи контроль за майном, то нині з моменту відкриття банкрутства всі майнові спори — від стягнення боргів і визнання угод недійсними до скарг на дії виконавців — розглядаються виключно тим господарським судом, який веде справу про банкрутство.
«Такий підхід дозволяє отримати повну картину активів і не втрачати контроль над процесом», — пояснює Винник.
Також важливим інструментом у боротьбі з боржниками-банкрутами стали, за його словами, фраудаторні угоди. Суд може визнати недійсними операції, укладені на шкоду кредиторам, навіть якщо вони були здійснені задовго до банкрутства. Це стосується як очевидно шкідливих угод, наприклад продажу складу за копійки або перепису автопарку на родичів, так і «дружніх» боргів, коли боржник штучно нарощує зобов’язання перед власними підставними компаніями. Судова практика підтверджує можливість оскарження таких операцій у будь-який час.
Сучасна практика також демонструє тенденцію до субсидіарної та солідарної відповідальності бенефіціарів і керівників компаній. За словами Винника, якщо компанія є «пустишкою» або довела себе до неплатоспроможності через недбалість, її борги покривають власники та директори власним майном.
«Директори несуть солідарну відповідальність, якщо не подали на банкрутство вчасно», — підкреслює адвокат.
Також одним із наслідків змін при роботі з боржниками на сьогодні є жорсткий фільтр вимог («підвищений стандарт доказування»). Суд більше не задовольняє претензії боржника «на словах». Навіть якщо він визнає борг перед «своїм» кредитором, необхідно підтвердити реальний рух коштів. Наприклад, розписка від фізособи не вважається достатнім доказом без підтвердження джерела походження коштів.
«Тобто, якщо хтось приносить розписку від фізособи, суд вимагатиме докази джерела походження коштів у кредитора. Якщо доказів немає — вимоги відхиляють», — пояснює Винник.
Крім того, ключовим аспектом стала ефективність захисту майна.
«На конференціях судді ВС наголошують: якщо майно боржника незаконно продали з аукціону, не треба роками скасовувати результати торгів. Це не поверне майно автоматично. Потрібно подавати позов про витребування майна (віндикацію) від незаконного володільця», — каже адвокат.
Теги: банкрутство, бізнес, борги, Верховний суд, кредитор, суд
