львівськиЙ 
Костел у с. Турильче, колишнього Борщівського району, звели 1871 року в неоготичному стилі з елементами ренесансу. Він належав парафії, яка окрім мешканців самого Турильче об’єднувала ще й сусідні села — Вербівку, Пилипче, Слобідку та Трійцю. Напередодні Другої світової ця парафія налічувала півтисячі вірних. Зараз, як багато схожих сакральних споруд на Тернопільщині, храм поступово руйнується.
“Костел-пустка імені Яна Непомука в селі Турильче, Тернопільська область. Побудований в 1871 році. Ми спеціально звернули на тупикову дорогу, щоб побачити цю прекрасну пам’ятку. Попали якраз на вечірнє сонце. Було цікаво залізти всередину. Там час наче зупинився, на перший погляд, але подивишся вгору і бачиш величезні дірки в цегляних склепіннях та дерева діаметром стовбура понад 20 см на даху. Тоді й розумієш, що час тут не зупиняється”, – пише Андрій Яровий.
“Костел діяв до 1945 р. Швидше за все припинення діяльності храму пов’язане з масовим виселенням галицьких поляків до Польщі. Тож закриття храму було пов’язане насамперед зі зникненням пастви.
За радянської влади костел традиційно використовували як складське приміщення. При цьому селяни, хоч і не були римо-католиками, та намагалися не зашкодити сакральним фігурам. Але 60 років без догляду та ремонту — то не жарти. Наразі дуже красивий та ефектний храм потребує більш ніж термінового ремонту — стіни вже вкрилися тріщинами, а фрагмент склепіння — взагалі обвалився”, – розповідає дослідник Дмитро Полюхович.
Варто згадати, що ще у 2015 році розпорядженням тодішнього голови Тернопільської облдержадміністрації Степана Барни костел передали місцевій громаді УГКЦ. Та наразі громада греко-католиків села Турильче дуже нечисленна, близько 40 людей. Тож профінансувати ремонтно-реставраційні роботи, вартість яких може сягнути мільйони гривень, для них проблематично.
Фото Андрія Ярового
