львівськиЙ 23 вересня 2025, 11:06
Уманчанин Павло, молодший лейтенант, розвідник 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, із перших днів повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України. Його шлях – це історія звичайного українця, який залишив мирну працю, аби захищати свій дім, сім’ю та країну.
У цивільному житті він був фермером. Та коли ворог почав повномасштабний наступ, рішення було одне: стати на захист. «Ну, тому що треба було комусь захищати свою країну. Я пішов, а що робити? Інакше ніяк», – пригадує він.
Перший день у війську закарбувався назавжди: полігон, підготовка й одразу бойове завдання – вивести роту на позиції вночі. «Фізично нелегко, але морально було значно важче», – говорить Павло. Та попри всі труднощі він не зупинився.
Серед найстрашніших моментів – коли снаряд танка впав усього за двадцять метрів від нього. Такі спогади залишаються назавжди. Та навіть у найскладніші хвилини він знаходить сили йти далі завдяки побратимам, про яких говорить із гордістю: «Хоробрі люди. Дуже хоробрі. Зараз війна вийшла на інший рівень – нові технології, нові виклики. І я вважаю, що хлопці – це просто Титани».
Одним із епізодів, якими розвідник пишається найбільше, стала евакуація трьох поранених побратимів із-під щільних ворожих обстрілів. Разом із побратимами він не злякався ризику й під «градами» вирушив рятувати людей, продемонструвавши справжню мужність.
Силу йому дає родина. Саме заради близьких і заради України він продовжує боротьбу. «Я розумію, якщо ми зараз опустимо руки, то нас продавлять. І будемо жити під кацапами. А як відомо – у рабів майбутнього нема».
Найдорожча річ, яку він завжди носить із собою, – маленька іконка Божої Матері. Вона стала його оберегом на фронті. Перемогу воїн уявляє дуже просто: це можливість знову обійняти рідних. «У перший день після перемоги хочу побачити родину. Разом відчути ці емоції». А після війни планує повернутися до справ, якими займався в мирному житті.
Україну Павло називає своєю батьківщиною, яку необхідно берегти: «Куди б ти не поїхав, ти будеш чужим. Це треба цінувати. Ми – українці, ми вільні люди».
Нещодавно Павло отримав почесну нагороду від Головнокомандувача Збройних Сил України – Хрест військової честі. Цей знак вручається військовослужбовцям за виняткову мужність, стійкість та вірність присязі у боях. Воїн зізнається, що отримати нагороду з рук самого Головнокомандувача стало для нього несподіванкою та приємним здивуванням. Попри це, він переконаний: найбільше відзнак заслуговують ті побратими, які щодня тримають позиції на передньому краї.
Його історія – це приклад сили духу, незламності й відданості Україні. Військовослужбовець 25 окремої повітрянодесантної бригади довів: справжня перемога починається з мужності одного солдата, який не здається навіть у найтемніші часи.
Про це пише Черкаський обласний ТЦК
