львівськиЙ 
Українські шпиталі опинилися у вкрай важкому становищі. Масове відрядження медичних працівників на передову створює ситуацію, коли госпіталі залишаються без необхідного персоналу, а на фронті медики виконують обов’язки, які часто не відповідають їхній спеціалізації.
Медики поза своїм фахом: наслідки неправильного підходу
Заборона Генштабу на переведення медиків у піхотні підрозділи стала важливим кроком у правильному напрямку. Проте залишається проблема з переведенням лікарів на інші посади, які не відповідають їхній кваліфікації. Кваліфіковані лікарі, хірурги та інші медики змушені залишати свої звичні обов’язки, аби працювати на адміністративних або технічних посадах. Такий підхід знижує ефективність як шпиталів, так і медичних служб на передовій.
Переповнені шпиталі і нестача персоналу
Головні осередки порятунку — шпиталі — зараз перевантажені. Бракує лікарів, медсестер і навіть санітарів. Багато з них залучені до інших завдань, через що догляд за пораненими ускладнюється. Навіть водії, кухарі та механіки, які підтримують функціонування госпіталів, часто залучаються до роботи на фронті, залишаючи тилові медичні заклади без підтримки.
Руйнування системи: чому це небезпечно?
Неправильне використання медичних кадрів стає серйозною загрозою. Народна депутатка Мар’яна Безугла висловила стурбованість, назвавши це “розвалом медичних сил”. Командування Медичних сил ЗСУ зауважує, що лише за пів року вдалося підготувати близько 1500 бойових медиків, тоді як потреби значно вищі.
Поранені бійці страждають через кадровий дефіцит
Для поранених військових ситуація стає дедалі складнішою. Через брак професійних медиків евакуація з поля бою затримується, а ті, хто все ж потрапляє в госпіталь, можуть не отримати належного лікування через дефіцит кадрів. Це створює небезпечний цикл, коли ні передова, ні тил не отримують необхідної підтримки.
Що потрібно зробити?
- Підтримка медичного персоналу: Медиків слід залишати на їхніх посадах у шпиталях, щоб забезпечити надання допомоги.
- Раціональне використання кадрів: Лікарі мають виконувати завдання, які відповідають їхній кваліфікації.
- Залучення додаткових ресурсів: Необхідно активно залучати резервістів, волонтерів та інших спеціалістів.
- Оптимізація мобілізації: Генштаб має враховувати реальні потреби медичних закладів при ухваленні рішень.
Врятувати медичну систему — врятувати життя
Війна — це не лише бої на передовій. Це також боротьба за життя кожного воїна, який отримав поранення. І якщо Україна не забезпечить стабільну роботу медичної системи, ціна буде надто високою. Госпіталі — це не лише лікування! Сьогодні вони знаходяться у складній ситуації, і лише чітка стратегія та підтримка зможуть врятувати їх від колапсу.
Кожен день зволікання коштує нам життя. Чи готові ми заплатити цю ціну?
