львівськиЙ Вчора на дніпровському телеканалі D1 з’явився сюжет, який мабуть за задумом тамтешніх журналістів претендував на «розслідування року». В ньому журналістка Маргарита Кузьменко стверджувала, що міська рада Дніпра замовила розміщення інформаційних матеріалів про свою діяльність у неіснуючому виданні. У якості такого вони назвали нашу газету «Днепр вечерний».
Але от невдача – розслідування своє вони робили поспіхом, навіть зі стільця не встаючи, та не вивчаючи всі обставини, як того вимагають журналістські стандарти. Але навіщо їм це. Це ж гонитва за сенсацією та гучним заголовком.
Отже першим аргументом у сюжеті D1 було те, що в останньому номері газети «Днепр вечерний» за 2021 рік було повідомлено, що у друкованому вигляді видання виходити не буде. І це дійсно правда – таке повідомлення було. Але у 2022 році редакція переформатувалася, і газета продовжила виходити, навіть попри широкомасштабну війну і складні економічні обставини. Загалом у 2022 році вийшло 19 номерів. Газета продовжила виходити і у 2023 році – 2 рази на місяць – загалом 24 номера. І вже вийшла першими номерами у 2024-му. Перевірити це було б нескладно, якби було бажання. До речі офіс D1 знаходиться всього в одному кварталі по проспекту Яворницького від нашої редакції. А як ніжками тяжко, то є електронна пошта, Фейсбук, телеграм. Та і контакти керівників «Днепра вечернего» добре знайомі на D1.
До речі підійшли до другого аргументу, який прозвучав у сюжеті. Там був показаний скрін, судячі з усього з сайту Youcontrol, в якому було показано, що ТОВ «Редакція газети «Днєпр вечерній» знаходиться у статусі «припинено». Але отакі журналісти – не юристи, навіть якщо вони себе вважають розслідувачами. І навіть не знають, що у багатьох випадках видавцем друкованого ЗМІ є юридична особа, назва якої не співпадає з назвою видання. Або ж це свідома маніпуляція, зорієнтована на пересічного глядача. Отже засновником та видавцем газети «Днепр вечерний», як і до речі власником одноіменної торгової марки, з 2007 року є ТОВ «Юридична фірма «Правник». Яка працює і по сей час. А вищезгадана товка з назвою редакції існувала у тому ж 2007 році при спробі рейдерського захоплення газети. Ну то окрема історія.
Отже ще раз – гонитва за сенсацією та вдавана опозиційність переважили усі журналістські стандарти.
А тепер останнє – мабуть емоційне. Тому що проробив я у редакції без малого 28 років. Як казав герой відомого культового фільму – «За державу обидно!».
По-перше, НЕ ДОЧЕКАЄТЕСЬ!
По-друге, журналісти-телевізійники чомусь вирішили, що можуть з неповагою відноситися до своїх колег з друкованих ЗМІ. А саме, маніпулюючи, провокувати людей у бліц-інтерв’ю на вулиці говорити про те, що зараз газети ніхто не читає.
Та невже вони вважають, що вже настала ера суцільного телебачення. І чи не допускають вони, що коли запитати у людей на вулиці – чи багато з них знає про канал D1 та дивляться його, то результат буде досить жалюгідним.
Чекаємо від колег спростування та вибачення.
Андрій Кукушкін, головний редактор
