львівськиЙ 
Про це “18000” розповіли організатори заходу.
Виставка “Колискова для Суламіт” присвячена жертвам геноцидів, які відбувалися у минулому і тривають зараз на нашій землі. Присвячена загиблим і тим, що вижили, але втратили близьких, домівку, щастя спокій і сон.
В основу експозиції покладена серія “Покинутий Дім Суламіт”. Уособленням покинутого дому стали для руїни старої великої синагоги рідного міста художниці – Стрия.
– Із дитинства я милуююся дивом вцілілими до цього часу рельєфами аркатур фасаду, що виглядають як біле мереживо, сплетене із геральдичних лілей. Завдяки цим рельєфам я і дала божниці ім’я: Синагога Білих Лілей. На згадку прийшли рядки з “Пісні над Піснями”, де цар Соломон милується красою своєї коханої Суламіт: “як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами”. Так у мене з’явився образ Суламіт, – розповіла Марина Афанасьєва.
Коли мисткиня намагалася врятувати синагогу, дізналася, чому стара споруда нікому не потрібна. З’ясувалося, що майже все єврейське населення Стрия загинуло під час фашистської окупації. Перед розстрілами людей залишили в цій синагозі на декілька днів без їжі та води. І це лише один із геноцидів, який бачив Стрий.
– Із початку війни образ уявної Суламіт став головним незримим образом-персонажем моїх левкасів – я її ніколи не малюю, та вона присутня скрізь. Вона має свої сни, мрії та спогади, свої вікна, брами та двері. Свій Дім. І я уявляю, що Дім Суламіт – у маленькому місті, де разом споконвіку жили українці, поляки, євреї, – пояснила художниця. – Раптом її власний, такий теплий та затишний світ руйнується вщент – геноциди вбивають людину в людині, паплюжать гідність, знецінюють вартість людського життя, заплямовують, затоптують, видирають із корінням все найдорожче.
Суламіт – уособлення знівеченої, тендітної, але нескореної душі, що тужить за своїм відібраним, зруйнованим Домом.
“Колискова для Суламіт” продовжує втілювати ідеї, закладені у проєкті “Відень/Стрий. Фіксації/рефлексії, що був презентований у 2022 році у галереї Imagine Point у тандемі з австрійським фотографом Петером Лаглером. Проте під час війни історія набула нових сенсів.
Вхід на виставку вільний. Адреса “Складу №5” – вул. Надпільна, 252 (в будівлі фітнес-клуба 3-4, вхід через рампу, 2 поверх.
Виставку можна подивитися до 17 лютого.
Парамедикиня з Черкас, про яку писав “18000”, з’явилася на сторінках Vogue.
Втомився читати лише сумні новини? Підписуйся на інстаграм “18000” – місце, де ділимося надихаючими історіями черкащан та рекомендаціями від нашої команди
