львівськиЙ Два роки тому, коли ми відвідували село Музиківка, яке знаходиться неподалік від Херсона, здавалося, ніби тут нічого не відбувається. Так, село існувало, потихеньку лікувало “шрами” війни, проте більше жило мріями. Тепер все змінилося. Поступово сюди повернулося життя, і тепер Музиківка — село, яке, можна сказати, розбудовується. Тут створюють молодіжний та ветеранський простори, розширюють ЦНАП, домовляються про перший банкомат, який не вдавалося встановити і до повномасштабного вторгнення.
Звичайно, не полишала думка про те, що населений пункт пустіє, бо навіть вдень, коли туди приїхала знімальна МОСТа, народу на вулицях було небагато. Однак місцеві кажуть, що нові мешканці з’являються, в тому числі внутрішньо переміщені особи.
За словами Лариси Косарєвої, в.о. директорки комунального закладу “Центр надання соціальних послуг”, населення Музиківки нині складає 3 тисячі осіб. В селі також зареєстровані 194 ветерани–учасники бойових дій та 180 діючих військовослужбовців. ЦНАП, можна сказати, багато в чому відкрили саме напряму, який стосується супроводу ветеранів. Зокрема, вже працює Єдине вікно ветерана.
Також Центр надає послуги людям похилого віку, людям з інвалідністю, тут працюють фахівці із соціальної роботи. У планах — запуск паспортної установки, яка видаватиме паспорти громадянина України та для виїзду за кордон.
Начальник Музиківської сільської військової адміністрації Ігор Підгородецький проводить невелику екскурсію селом. Перш за все, показує Алею надії, яку відкрили нещодавно.
“Це військовослужбовці, зниклі безвісти, — говорить він. — Ця Алея нам дає надію на те, що вони живі і повернуться додому”.
Також у Музиківці відкрита Алея загиблих. Про їхні родини місцева влада намагається турбуватися, регулярно зустрічаючись та збираючи запити.
“А це, — показує паркову зону, — ми проводимо заходи з озеленення громади. Хочемо зробити тут парк відпочинку для людей, дітей, щоб було місце, де збиратися”.
Завдяки вчасній підготовці Музиківська громада добре пережила зиму, розповідає Підгородецький. Для критичної інфраструктури придбали генератори, тому і органи влади, і навчальні заклади мали змогу працювати без перебоїв.
Ігор Підгородецький очолив Музиківську сільську військову адміністрацію у 2022 році. Згадує — тоді в селі не було світла, були перебої з опаленням, труднощі з доступом до продуктів харчування. Згодом вдалося налагодити потік гуманітарної допомоги, зв’язок з обласною владою, і ситуація поступово змінилася на краще.
За словами очільника СВА, сьогодні місцевій владі складніше, оскільки раніше проблемні питання можна було “звалити” на депутатів — сьогодні ж відповідальність несе одна людина, керівник.
Нині у Музиківці триває постійне будівництво. Вже розроблена проєктно-кошторисна документація для будівництва Центру безпеки, який включатиме частину офіцер-поліції, швидку допомогу, пожежну охорону. Окрім того, вже облаштований Громадський центр. Співробітники розповідають, що від діє за програмами “Патронаж” та “Щасливе довголіття” і включає близько 20 учасників.
Інспекторка сектору містобудування та архітектури Музиківської сільської ради Людмила Колісніченко показує нам приміщення в стані ремонту, в якому кілька бабусь грають в доміно.
Тут буде молодіжний простір. Жінка розповідає, що тендерна процедура вже проведена, замовлені меблі. Поруч в цій же будівлі працюватиме ветеранський простір.
“Це мала бути друга черга дитсадка, але у зв’язку з тим що така кількість дітей відсутня, нереально її закінчувати. Тому вирішили робити ветеранський простір. Він організовується як спільна ініціатива трьох громад: Олешківська міська рада виділила мільйон гривень, Виноградівська – 500 тисяч, Музиківська — 2 мільйони вклала”, – каже вона.
Ігор Галянінов, який переїхав в Музиківку з Херсона, розповідає: до війни працював у відділі маркетингу Херсонського судоремонтного заводу. Після початку повномасштабного вторгнення разом з дружиною переїхали ближче до родичів у Музиківку. Тут чоловік почав працювати в сільській військовій адміністрації — займається військовим обліком. Також очолив напрямок створення Ради з питань ВПО, яка допомагає переселенцям в оформленні всіх відповідних документів.
Проблем у Музиківці все ще вистачає. Зокрема, за словами Ігоря Підгородецького, для мешканців гостро стоїть питання оплати, адже в населеному пункті досі немає жодного банкомата. До війни банки відмовлялися від встановлення через недостатню кількість населення, зараз — через безпекову ситуацію.
“Ми ведемо перемовини в цьому напрямку. Процес нешвидкий, треба, щоб все було за законом — експертизи, спеціальне місце тощо. Думаю, успіх в цьому питанні буде”, — говорить він.
Музиківці також не вистачає лікарів, відзначає старша медсестра Олена Цокол. Зараз у фельдшерському пункті працює тільки 77-річний фельдшер, а основний пласт роботи виконується за допомогою телемедицини та волонтерських організацій — до Музиківки приїздять “Лікарі без кордонів”, INTERSOS. З медичною допомогою для дітей допомагає Херсонська обласна дитяча лікарня.
Попри нестачу спеціалістів, місцеві відзначають, що медичними послугами задоволені.
“В нас все добре. Нас викликають, коли потрібно робити прививки дітям або послухати. Приїжджаємо, всі працюють, всі на своїх місцях”, — відзначає мешканка Музиківки Анна.
Музиківка поступово повертається до життя. Звичайно, залишаються традиційні для прифронтових громад виклики, втім завзятість, сміливість та віра мешканців в свою справу переконує: навіть під час війни розвиток та відбудова можливі, якщо цього щиро прагнуть люди.
