львівськиЙ Сергій Болотов – вже пенсійного віку і має певні проблеми зі здоров’ям. Проте чоловік – постійно в роботі. Каже, що після розмінування полів його з сином фермерського господарства сідав за кермо трактора і спочатку сам їхав орати очищену від небезпечних предметів землю, а вже потім її обробляли його син та інші молодші механізатори.
Та навіть після розмінування трактористи виїжджають на оранку та інші польові роботи у касках та бронежилетах
Фермерське господарство Болотових – 150 гектарів землі, де вирощуються переважно зернові культури. Сергій Іванович разом з двома братами, старшим і середнім, почав фермерський шлях ще у 90-ті після розпаду колгоспів.
«Старший брат помер кілька років тому, – розповідає фермер, – середній пішов з життя не так давно. З нас трьох тільки я лишився, з сином працюю. Допомагаю, як можу, хоча й нема вже того здоров’я, яке раніше було».
Землю фермери обробляють переважно вдвох, іноді кооперуються з іншими місцевими аграріями. Зараз Благодатівка відновлюється. Фермерські господарства теж відновлюють роботу: важко, долаючи величезні проблеми, але й маючи на цьому непростому шляху певні успіхи.
Окупанти шукали… «Азов»
Під час окупації Благодатівки, що тривала з березня по вересень 2022 року, родині Болотових, на відміну від багатьох мешканців Херсонщини, пощастило: у село приїздили російські військові, які ставилися до місцевих мешканців як до заручників обставин і не вдавалися до репресій.
Сергій Іванович розповідає, що з одним з окупантів він навіть кілька разів спілкувався.
«Його, – каже фермер, – звали Юра. Він казав, що родом з Уралу. Визнавав, що у їх країні – диктатура, що кожні вибори президента – фікція, бо люди просто не знають, за кого іншого голосувати, окрім Путіна. Казав, що росіян споюють. Говорив, що у Росії легше за все відкрити і вести бізнес з торгівлі спиртним, таким підприємцям влада не заважає на відміну від усіх інших».
Втім, зазначив фермер, і цей росіянин був під сильним впливом російської пропаганди. Зокрема казав про «базу НАТО» в Очакові.
«Я йому, – говорить Сергій Болотов, – кажу: «Та якби в Україні були бази НАТО, вас би тут точно не було», а потім наважився і кажу: «Це – не твоя війна, тікай кудись, може, виживеш».
Фермер каже, що російські військові були настільки «обізнані» у ситуації на Херсонщині, що, увійшовши у Благодатівку, шукали там… український підрозділ «Азов». Також вони шукали село Лозове, якого фактично немає з 2012 року, та воно залишилося у документах і на старих картах.
«Росіяни, – каже Сергій, – питають: «Де Лозове?». Я кажу: «Немає його вже». Вони: «Як немає? Воно ж на картах є!». Ну пропонував їм їхати шукати Лозове».
Російські військові використовували Благодатівку як перевалочний пункт під час невдалих спроб прорватися в Миколаївську область в напрямку Баштанки. А ближче до осені почалися бої за визволення Херсонщини, і родина Болотових спочатку ховалася від обстрілів у підвалі, який на час окупації став постійним місцем проживання, а потім змогла виїхати у Кривий Ріг. Повернулися фермери у рідне село вже після деокупації.
Панас, Одарка і сонячні панелі
Біля будинку, де живуть Сергій Болотов, його дружина та син, оселилася ще одна родина – лелеки, які зробили собі гніздо на стовбурі.
«Я, – каже фермер, – називаю їх Панас і Одарка. Чув, спочатку прилітає самка, потім – самець».
За словами Сергія, лелеки селяться неподалік його будинку щовесни. Живуть там до відльоту на південь, висиджують та вирощують пташенят. Єдиним роком, коли вони не прилетіли, був 2022-й.
Перед двором фермера стоїть старенький трактор. Його заднє колесо розірване.
“Це не мій. Сергій з Андріївки поставив. Він на ньому вже вдруге на протипіхотну міну наїхав”, – розповідає фермер.
Мен ніж за тиждень після цієї розмови Сергій наїхав на третю міну та потрапив до лікарні.
На господарському дворі Болотових – звалені купою артилерійські гільзи і згорілі російські автівки.
«Колись на металобрухт здамо, – говорить Сергій. – Поки зібрали тут. Сподіваюся, хоча б часточку збитків покриють».
Війна спричинила цій родині чимало збитків. Під час обстрілів була понівечена сільськогосподарська техніка. А ще, з великого рахунку, знищена невелика сонячна електростанція на 34 кіловати, яка виробляла електроенергію і для господарства, і на продаж за «зеленим» тарифом.
«Сонячні панелі, – розповідає Сергій, – майже окупили себе. І окупили б повністю, та – війна… Зараз від панелей живиться тільки наше домогосподарство. Панелі сильно побиті, але частково працюють. Юрій, мій син, під’єднав до них акумулятор з комбайну, і користуємося. Ми майже не споживаємо електроенергію з централізованої мережі, бо своя є».
Юрій – спеціаліст з сонячної енергетики, працював і в Україні, і за кордоном. Зараз намагається поєднувати і відродження сімейного фермерського господарства, і роботу з монтажу та обслуговування сонячних панелей.
В планах – і відновлення власної електростанції, та, як каже Сергій Іванович, тут його син не квапиться: «Юрій каже, що варто почекати, подивитися, якою буде ситуація. Бо повне відновлення усього – і великі гроші, і чимало роботи».
До речі, село Благодатівка розташоване за близько 65 кілометрів від лінії фронту. Тому відновлювальні роботи там йдуть значно активніше, ніж у населених пунктах, більш наближених до зони бойових дій. Чимало зроблено за програмою «Пліч-о-пліч», мешканці отримують державну допомогу на відновлення житла, залучалися українські та міжнародні благодійні організації.
Кавуни будуть, але…
Сергій Болотов каже, що поля його господарства розміновували тільки військові, яких залучали до очищення земель Херсонщини від вибухонебезпечних предметів.
«Ми, – каже фермер, – дочекалися офіційного розмінування, яке робили військові. Самодіяльністю не займалися. Ми лише очистили поля від гільз та іншого металобрухту. На жаль, не усе вдається вилучити із землі. Був у нас випадок, коли трактор наїхав на міну. На щастя, тракторист не постраждав. Я знаходив на полі елементи касетних боєприпасів».
Зараз фермерське господарство потроху відновлюється: купується техніка на заміну знищеної під час боїв. Сергій каже, що його господарство дуже сильно постраждало на відміну від інших у селі: «У нас – таке місце, що усе, чим під час боїв стріляли, через нас летіло. Були й прильоти. Наприклад, у ворота так сильно влучило, що я навіть не знайшов залишків».
Майже всі свої угіддя Болотови засіяли зерновими. Минулого року отримали від благодійників насіння, та тоді було вже запізно його сіяти, зробили це у цьогорічну посівну.
Як і багато фермерів на Херсонщині, це господарство вирощує і баштанні культури. У 2023-му році засіяли 3,5 гектари і отримали непоганий врожай. У 2024-му не пощастило: через посуху усі посіяні баштанні загинули.
«У цьому році, – каже Сергій, – виділили невеличку ділянку для кавунів. Виростимо трохи для себе і друзів пригостити».
Плани на майбутнє: відновити і фермерське господарство, і сонячну електростанцію.
«На станцію, – говорить фермер, – є усі документи. Інвертор та інше обладнання зберегли, дещо Юрій відремонтував. Усе будемо відновлювати. Головне, щоб сил вистачило».
Цей матеріал було профінансовано Європейським Союзом. Його зміст є виключною відповідальністю автора та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
