львівськиЙ 
Фото з мережі Інтернет
популярне На Львівщині пожежники врятували чоловіка з палаючого будинку Львівська «Щекавиця»: як у Львові готувалися до «кінця світу»
На початку ХХ століття в пресі поширювали чутки про небесну каменюку, яка от-от прилетить з космосу і розтрощить Землю.
У травні 1910 року збурювачкою спокою стала відома комета Галлея. Громадськість була зворохоблена повідомленнями про отруйні гази, якими начебто наповнений хвіст комети і через який, за даними астрономів, повинна пройти Земля, тож забобонні люди були впевнені, що всім мешканцям планети буде влаштовано газову камеру ще задовго до нацистів.
Професор астрономії Львівської політехніки Марцін Ернст для заспокоєння львів’ян взявся до просвітницької роботи, влаштовуючи науково-популярні лекції. Вхід на зустрічі з науковцем, до речі, був платним — місце у фотелі в залі коштувало 2 корони, стоячі місця — 1 корону, на гальорці — 50 гелерів. Тобто відвідини лекцій були недешевими, якщо зважити, що місячна платня 100 корон тоді вважалася добрим заробітком.
Фото з мережі Інтернет
Окрім того, на доповнення до лекцій Ернста в львівському кінотеатрі “Уранія”, який у той час розташовувався у приміщенні філармонії (тепер — драмтеатр імені Заньковецької, – авт.), влаштовували спеціальні покази, на які часом навіть не могли вміститися всі охочі.
“Лекція “Кінець світу 1910 (комета Галлея)” зібрала такі натовпи до “Уранії”, що сотні людей не змогли на них потрапити через брак місця. У зв’язку з цим адміністрація “Уранії” повідомляє, що інженер Лібанський ( тобто відомий у Львові тогочасний популяризатор авіації Едмунд Лібанський, – авт.) повторить свою лекцію в суботу, як завжди пунктуально о пів на четверту”, – інформувала тогочасна газета Kuryer Lwowski.
Наближення до Землі комети Галлея, про яке трубили у всіх тодішніх газетах, спровокувало значні хвилювання серед забобонного населення навіть на теренах цивілізованої Австро-Угорщини. Як повідомляла преса, міністр торгівлі доктор Вайскірхнер змушений був видати окремий циркуляр для намісника в Трієсті,
Далмації та Крайні із закликом провести роз’яснювальну роботу.
“Забобонне населення чекає неминучого “кінця світу” з кометою і продає для цього свої ферми, а гроші використовує для “передсмертних забав”. Цьому відчуженню земель сприяють різні шахраї, які оголошують “абсолютний кінець світу”, а самі тим часом роблять прекрасний бізнес у галузі торгівлі землею. З огляду на такі небезпечні прояви забобонів, сільські вчителі повинні пояснювати це явище дітям у школі, а священники повинні мати проповіді на цю тему. Більше того, слід проводити лекції з демонстраціями, щоб просвітити громадськість про появу комети”, – пояснювала газета Kuryer Lwowski.
Фото з мережі Інтернет
У ніч на 19 травня, коли в небі мала з’явитися хвостата гостя, у Львові відбувався справжній карнавал. Ту подію тогочасна преса описувала так:
“Ніч, коли старенька Земля повинна була закрити своє зморщене обличчя вуаллю кометного хвоста, стала часом приємних спогадів для чоловіків і жінок, підлітків, дітей, а для кожної істоти, яка вийшла спостерігати за небом на Високий замок, Чатову скелю та, насамперед, на виставкову площу (тепер — на території Стрийського парку, – авт.)… Кожен, хто бачив цю безтурботну, радісну юрбу, міг подумати, що це частка звеселяючого газу з хвоста комети, опустилася на людські голови. Правда, то була радше “звеселяюча рідина”, і її джерело було не в небі, а набагато ближче – в освітлених і відкритих всю ніч ресторанах.
У темну зоряну ніч львівський натовп шаленів, бризкав жартами, безтурботно бавився і навіть перестав скаржитися на брудні ресторанні келихи, прикру обслугу та тисняву. У тих, хто не встиг зайняти місце у животворних буфетах, корок пляшки, що непомітно виглядав з кошика з кренделями, переконував, що ресторан не завжди повинен бути освітлений електричним світлом.
Кружляючі каруселі, імпровізовані хори, карнавальні паради, епізодичні вигуки чоловіків і жінок та загальний і широкий сміх були змістом цієї ночі, коли щось мало відбутися і коли нічого не сталося. Коли ранкове проміння осяяло втомлені та бліді обличчя, коли холод травневого ранку почав залазити за комір пальто і коли нарешті стало зрозумілим, що комета провалила усі сподівання громадськості, особливий львівський песимізм почав брати гору і виявив себе стильним і абсолютно місцевим голосом якогось громадянина: ”А шляк би трафив того Галлея!”.
Нарешті, розчарована публіка вийшла на терасу палацу мистецтв, щоб поспостерігати за сходом сонця, але коли сонце виявилося вкрите хмарами і стало зрозуміло, що не буде ні комети, ні сходу сонця, Львів вирушив на трамваї додому”.
Фото з мережі Інтернет