львівськиЙ 08 серпня 2024, 13:05
У селі Стебне на Звенигородщині люди скаржаться на сморід від річки Гнилий Тікич. Попри те, що шлюзи місцевого водосховища чистять щороку, кожного літа там задихається риба, а вода зеленіє і починає тхнути.
Така ситуація у громаді вже понад п’ятнадцять років, розповіла Суспільному староста округу Тетяна Стогнієнко.
Вода в річці Гнилий Тікич. Суспільне Черкаси
Місцева жителька Валентина Шевченко розповіла: мертву рибу та раків на березі Тікича у 2024 році бачила поки що лише раз, але неприємний запах там щоліта:
“Наша річка, Гнилий Тікич, в кінці мого городу. Нині вона відповідає своїй назві — «гнилий». Дихати взагалі неможливо, вікно відкрити не можу. Я туди ходила дивитися, то картина страшна”.
Сусідка пані Валентини Олена Свириденко живе на початку вулиці. Її хата — одна з найближчих до водойми.
“Коли спека, то хочеться повідкривати вікна, щоб зайшло свіже повітря, але його фактично немає, бо звідти запах фекалій, відходів і чого тільки можна придумати. Все це в хаті, цим запахом просочується одяг, у роті гірчить, крізь сон нудить”, — розповіла вона.
Раніше з чоловіком любили виходити до берега, зокрема, щоб порибалити, зазначила місцева жителька Марія Демура.
“Тепер я не бачу, щоб ловили рибу, бо там дійсно трупна отрута, там навіть не дохлою рибою смердить, а якимось таким трупом”.
Вода застоюється біля шлюзів місцевого водосховища, розповіла староста Стебнівського округу Тетяна Стогнієнко.
“Якщо ми їх підіймемо, і, не дай Боже, щось прорве чи що, то вся ця вода піде на сусідню Єрківську громаду, їхнє село Залізнячка розташоване нижче нас. Весною зі Сміли приїжджали ДСНСники, почистили цей кушир, і люди теж самі його чистили. Але ж це природне явище — очерет знову за течією сюди припливає”, — пояснила вона.
Є проблеми з річковою водою і у Звенигородці. На єдиному облаштованому пляжі міста відпочивальників нині немає — купатися там заборонили, розповів заступник міського голови Сергій Щербина:
“Ми отримали інформацію від Держспоживслужби, що у певних місцях наявна кишкова паличка. Нам рекомендували посилити заходи очищення води, а також повідомити про це населення. Ми так і зробили”.
У 2021 році на засіданні комісії з техногенно-екологічної безпеки вирішили встановити прилади, що насичують воду киснем, додав Сергій Щербина. Та від цієї ідеї відмовились через її низьку ефективність. Натомість вжили інших заходів:
“Ми пробували декілька підходів. Зокрема, ухвалили програму із зариблення рослиноїдними видами риб. Відновили систему коагуляції, навіть можна сказати не просто відновили, а запустили «з нуля», тому що система очищення води, яка була побудована ще за радянських часів, не використовувалась на сто відсотків з тієї причини, що був інший клас річки, водойма була чистішою”.
За результатами дослідження води річки Гнилий Тікич, яке фахівці обласного центру контролю та якості хвороб провели 15 липня, були виявлені відхилення від норм, розповіла заступниця директора закладу Наталія Видра:
“Відібрали п’ять проб і в трьох пробах — у Звенигородці (район вулиці Піщана), а також у селах Стебне і Вільховець — виявили відхилення за мікробіологічними показниками, а саме по вмісту лактозопозитивної кишкової палички. Там зафіксували показники її вмісту у 13 і 70 тисяч, при нормі п’ять тисяч”.
Люди, купаючись у таких водоймах і не дотримуючись елементарних санітарних правил, можуть мати кишкові розлади, інфекційну симптоматику у вигляді проносу, підвищення температури чи блювоти, зазначила фахівчиня.
Причин такого забруднення може бути кілька, розповів кандидат біологічних наук, еколог Олександр Спрягайло:
“«Здоров’я» річки залежить від багатьох факторів. Їх можна поділити на фактори, незалежні (природа, стан клімату) і залежні від людини. Стан клімату — це те, що лише умовно не залежить від людини, бо за великим рахунком, люди впливають і на це.
Інша причина — те, що люди роблять із річкою. Наприклад, розорювання прибережних смуг сприяє тому, що ґрунт, гумус потрапляють у воду і стають джерелом живлення для ціанобактерій, які, власне, і спричиняють цвітіння. Також відіграє роль зарегульованість річки: коли люди будують якісь обмеження у вигляді ставків, загат, гідроелектростанцій тощо. Річка через це має меншу течію, а іноді й взагалі стоячу воду, вода штучно нагрівається і зацвітає, з’являться задуха і гине риба. Тобто річка не може самоочищуватися”.
В ідеалі люди не мали б розорювати прибережні території, пояснив науковець.
“Але якщо це вже сталося, це треба повертати назад. Тобто річці треба повертати її «органи», частини, як дозволяли їй самоочищуватися. Можна дотримуватися таких же тенденцій, які з’явилися у світі, зокрема, в Європі, США, Канаді — там приймають загати, аби річка мала вільну течію”, — пояснив він.
Також, додав Олександр Спрягайло, люди мають раціонально використовувати добрива — не більше кількості, що передбачена для того чи іншого типу ґрунту, а також обмежити або усунути проблему у воду скидів, зокрема, органіки.
“Всі, кому не подобається стан річки, мають звертатися до влади, щоб вона шукала шляхи вирішення цього питання”, — додав науковець.
