львівськиЙ 
Вже в понеділок, 20 листопада, збірна України проведе вирішальний матч відбору на Євро-2024 проти Італії. Історія футбольних стосунків між країнами не обмежується лише дев’ятьма матчами національних команд, що відбулися в період з 1995-го по 2023-й роки. Свого часу представляти Україну в Італії відправлялися багато гравців. Пропонуємо згадати найпопулярніших співвітчизників, які намагалися шукати футбольне щастя на Апеннінському півострові.
Олександр Заваров
Першим представником України, яка тоді ще входила до складу срср, в італійському футболі був легендарний гравець київського Динамо Олександр Заваров. Після успішного виступу радянської збірної на Євро-1988 на її гравців всерйоз звернули увагу в Європі, і Заваров поїхав туди одним з перших. Ювентус заплатив за півзахисника 5 мільйонів доларів, з яких клубу дісталося два. Крім того, столичній команді подарували три машини Фіат і відремонтували за свої кошти тренувальну базу.
Заваров провів в Турині два роки, з 1988 по 1990, проте його кар’єру там важко назвати видатною. За цей період футболіст зіграв у футболці Старої синьйори 60 матчів чемпіонату, в яких забив сім голів, а також встиг стати володарем Кубка УЄФА (1990) і Кубка Італії (1990), після чого перейшов до французького Нансі.
Олексій Михайличенко
Ще одним легендарним динамівцем, який встиг пограти в Італії до набуття Україною незалежності, став Олексій Михайличенко. Його кар’єра на Апеннінах була не дуже довгою, але яскравою. Він перейшов в Сампдорію в сезоні-1990/91 – в тому самому, коли команда стала переможницею Серії А. У досить солідному складі майбутнього чемпіона Михайличенко відразу став основним, і провів у всіх турнірах 39 матчів, в яких відзначився чотирма голами. Однак той непоганий сезон так і залишився для гравця єдиним в Сампдоріі, після чого він перебрався в шотландський Рейнджерс.
Сергій Ателькін
Серед українців, які пограли в Італії, були і легенди донецького Шахтаря. Беручи участь разом з гірниками в Кубку Кубків сезону-1997/98 Сергій Ателькін звернув на себе увагу селекціонерів італійського Лечче, і в 1997 році підписав контракт з клубом. У своєму першому сезоні Ателькін зіграв за команду в Серії А 16 матчів і забив три голи, проте за його підсумками клуб вилетів у другій за силою дивізіон. За тодішніми правилами, клуб Серії В міг заявити на сезон тільки двох гравців не з країн ЄС, причому один з них повинен був бути молодше 21 року. Українець в цю двійку не потрапив, і був відправлений в оренду в португальську Боавішту.
Андрій Шевченко
Найлегендарнішою особистістю, яка зв’язує український і італійський футбол, безумовно, можна назвати Андрія Шевченка. В Італії він не просто пограв, він став там справжнім кумиром на всі часи, назавжди залишили свій слід в історії великого клубу. Після неймовірно яскравого сезону-1998/99, в якому Динамо дісталося до півфіналу Ліги чемпіонів, а Шевченко був головною зіркою тієї команди Лобановського, Мілан заплатив за найкращого футболіста в історії України величезні, на ті часи, 25 мільйонів доларів.
Однак це була одна з найкращих покупок в історії россо-неррі, адже нападник почав приносити користь буквально відразу і став улюбленцем Сан Сіро, який допоміг клубу завоювати не один трофей. З Міланом він по одному разу виграв всі можливі трофеї: чемпіонат, кубок, суперкубок, Лігу чемпіонів, в фіналі якої забив вирішальний пенальті, і Суперкубок УЄФА. Крім того, Шевченко двічі ставав найкращим бомбардиром Серії А, тричі – найкращим бомбардиром ЛЧ, досі є найкращим бомбардиром в історії міланських дербі, входить в зал слави Мілана і володіє просто неймовірною кількістю індивідуальних нагород. Всього за Мілан Шевченко провів 226 поєдинків в Серії А, в яких забив 127 голів.
Згодом Шевченко повернувся в Італію вже в якості головного тренера, але в цій справі не був таким успішним. Після хороших результатів на чолі збірної України, з якою наставнику вдалося дійти до чвертьфіналу Євро-2020 року, в сезоні-2021/22 він був запрошений на пост наставника Дженоа, проте попрацював там лише два місяці (11 матчів).
Олександр Яковенко
Після тривалих пошуків себе в чемпіонаті Бельгії вихованець київського Локомотива в серпні 2013-го опинився в Фіорентині, з якою підписав контракт на три роки. Однак заграти в складі фіалок Яковенко не вдалося: в Серії А провів всього три матчі, а в основному роз’їжджав по орендах в іспанську Малагу і нідерландський Ден Хааг.
Василь Прийма
Ще один українець, чия кар’єра в Італії не вдалася. У 2015-му році захисник перейшов з донецького Металурга в Торіно, підписавши контакт на сезон з опцією продовження ще на два роки. Зігравши за туринський клуб лише кілька хвилин в матчі Кубка Прийма був відданий в оренду у Фрозіноне, куди після закінчення контракту з Торіно перейшов в статусі вільного агента. Там футболіст став з’являтися на полі трохи частіше, але все одно дуже мало. У період з 2016 по 2017 рік гравець провів 5 матчів в Серії А, 18 – в Серії В, і ще два в Кубку Італії. У другому за силою дивізіоні відзначився своїм єдиним голом за Фрозіноне.
Руслан Маліновський
Руслан Маліновський, мабуть, став найуспішнішим з представників сучасного покоління українських легіонерів в Італії. Після трьох яскравих років в бельгійському Генку влітку 2019-го півзахисник за майже 14 мільйонів Євро перейшов в Аталанту, з якою підписав п’ятирічний контракт. На цьому етапі кар’єри у футболіста були трохи кращі періоди, коли він стабільно грав в основі бергамасків, і трохи гірші, але в цілому враження від перебування Маліновського в Аталанті залишилося швидше позитивним. 115 матчів і 23 голи в чемпіонаті – досить гідний показник.
Після того як у Руслана не пішла гра у французькому Марселі, він знову повернувся в Італію і влітку цього року приєднався до Дженоа на правах оренди з правом викупу за 10 мільйонів євро. До цього моменту українець встиг провести за клуб 11 матчів у всіх турнірах, але забитими м’ячами поки не відзначався.
Євген Шахов
Влітку 2019-го року фіналіст Ліги Європи 2014/15 Євген Шахов на правах вільного агента підписав дворічний контракт з італійським Лечче. За цей період українець зіграв дуже небагато – лише 24 матчі в Серії А, проте встиг відзначитися забитим м’ячем, а потім відправився в грецький АЕК.
Віктор Коваленко
У кар’єрі Віктора Коваленка, який виступає на Апеннінах донині, було відразу кілька італійських етапів. Взимку 2021-го колись перспективний півзахисник, чий контракт з Шахтарем добігав кінця, за символічні 700 тисяч євро перейшов в Аталанту. Однак після єдиного матчу чемпіонату за клуб з Бергамо, в якому Коваленко вийшов на заміну в самій кінцівці, українець був відправлений в оренду в Спецію.
За цю команду з 2021 по 2023 роки півзахисник зіграв в Серії А 45 разів і відзначився одним голом, а потім, коли клуб вилетів з елітного дивізіону, Коваленко опинився в Емполі, за який минулого тижня відзначився фантастичним дебютним голом, який подарував команді мінімальну перемогу над Наполі (1:0).
Владислав Супряга
А ось італійський етап кар’єри Владислава Супряги вийшов максимально сумним. В кінці січня 2022-го року форвард на правах оренди з київського Динамо перейшов в Сампдорію, але вийшовши на заміну в своєму дебютному матчі за клуб зіграв настільки непереконливо, що вже через 23 хвилини ігрового часу повернувся на лаву запасних, і більше в італійському футболі помічений не був.
Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua
У матеріалі використані фото Getty images
