львівськиЙ Ще наприкінці 19 століття у Львові з’явилася ідея будівництва власного українського театру. Будівлю почали зводити на початку 20 століття, вона оздоблена унікальними розписами Сосенка. У наш час тут розташовано музичний фаховий коледж. 
Проєкт театру Фельнера і Гельмера / Фото: Бюро спадщини
У Львові, на пл. Шашкевича, 5 розташовано скромний триповерховий будинок у стилі неокласицизму з елементами пізньої сецесії. Уважний спостерігач може одразу здогадатися, що будівля призначена для мистецьких цілей, зокрема – музики, адже на правому фронтоні бічного фасаду вціліло зображення музичного інструмента – кіфари, ще й (символічно для Львова) у формі двох левів, що спинами обернулися один до одного. Зараз у будинку – Львівський музичний фаховий коледж ім. С. Людкевича, заснований у 1939 р. Однак, історія будівлі сягає своїм корінням давніших часів кінця ХІХ – початку ХХ ст., коли українська громада Галичини задалася амбітною ціллю збудувати у місті Львові власний театр.
Джерело: Бюро спадщини
Будівля, яку хотіла українська громада, не повинна була обмежуватися лише мистецькою функцією, а й мала стати центром українського громадського і політичного життя. Кошти на театр почали збирати ще з кінця ХІХ ст. Згодом українська громада зверталася до Магістрату з проханням безкоштовно надати земельну ділянку під будівництво театру, однак отримувала відмови.
Натомість, Галицький крайовий сейм пропонував виділити на театр державну субвенцію за умови, що його приміщення буде використовуватися лише для театральних вистав, концертів і балів, а керівна рада фундації театру складатиметься з одинадцяти членів — 5 представників українських інституцій і 6 призначенців крайового виділу і міської ради.
Читайте також: Де у Львові можна побачити покровителя міста Юрія Змієборця. Локації
Такі умови фактично позбавляли театр статусу народного й унеможливлювали управління ним українцями, а тому були неприйнятними. У 1903 р. був створений комітет будівництва українського народного театру у Львові, членами якого стали представники товариств «Просвіта», «Руська Бесіда» і Товариства ім. І. Котляревського. У галицьких містах, таких, як Бережани, Делятин, Золочів, Копичинці, Львів, Перемишль, Тернопіль, Чортків, організовувалися окремі комітети для збирання пожертв. На 30 червня 1904 р. зібрана сума коштів на театр становила 106 550 корон.
Наближення Першої світової війни загрожувало знеціненню зібраних коштів. Тому голова Музичного товариства, Володимир Шухевич, вирішив переселити будівництво в інше місце та розробити більш доступний проєкт споруди Музичного товариства. Новий проєкт розробив архітектор Євген Червінський, і він передбачав великий зал для концертів і Музичний інститут, приміщення для «Дешевої кухні», «Львівського Бояна» і торговельної школи товариства «Просвіта».
13 вересня 1913 року відбулося закладання наріжного каменя для будівництва театру. Будівництво проводила фірма І. Левинського, і хоча відкриття театру планувалося у 1915 році, це не вдалося через певні труднощі, включаючи несвоєчасну постачу обігрівачів від німецької фірми.
Проєкт театру доопрацьований фірмою І. Левинського
На будівництво негативно вплинула Перша світова війна, зокрема і тим, що у червні 1915 р. Івана Левинського серед інших 44 полонених забрала російська армія при відступі зі Львова. За відсутності Левинського будівництвом керував Йосип Делькевич.
Інтер’єри Великої зали
До оздоблення інтер’єру розписами був запрошений український художник-монументаліст Модест Сосенко, випускник Краківської, Мюнхенської та Паризької академій мистецтв, знаний переважно з розписів церков. Велика і мала зала Музичного товариства – це найбільший світський об’єкт, над яким працював Сосенко.
Розписи Великої зали М. Сосенка
Українська символіка відображена не тільки в орнаментиці. Плафон Великої зали прикрашений зображенням Кобзаря в оточенні трьох муз, одягнених у народні строї. По периметру стелі намальована смуга нот музики Миколи Лисенка на вірш Івана Франка «Вічний революціонер».
Мала зала на третьому поверсі, яка належала Музичному Інституту ім. Лисенка, також оздоблена розписами Сосенка. Кобзар, сопілкарі та троїсті музики – всі образи художник виконав із фотографій.
Читайте також: Як у Львові з'явився пам'ятник Шевченку і як львів'яни самі обрали для нього місце
Попри усі труднощі, будівля Музичного товариства таки стала справжнім центром української громади. Тут проводилися театральні вистави, збори політичних організацій і кабаре. У міжвоєнний період у Великій залі відбувалися виступи польського кабаре.
Тут діяв кінотеатр, де кінопоказам перебували концертні ревю. Поверхом вище, на сцені Малої зали, виступали такі відомі співаки та музиканти, як Модест Менцинський, Соломія Крушельницька, дослідник фольклору пограничних територій Бела Барток.
Кольоризовані архівні фото
Проте, враховуючи, що обидві сцени були малі, недостатньо акустичні та без куліс, вони не задовольняли усіх потреб. І вже у 1923 р. стартували збори коштів на будівництво справжнього народного театру.
З плином часу оригінальна оздоба інтер’єрів зазнавала багатьох втручань. Про перші ремонтні роботи згадується вже у 30-их роках XX ст., наступні були проведені під час капітального ремонту у 1947 р. У 1970-80-их рр. проводилася масштабна реставрація розписів, під час якої було внесено багато змін у їхній оригінальний вигляд.
Збережені оригінальні розписи М. Сосенка
Зараз у будівлі знаходиться Львівський музичний фаховий коледж ім. С. Людкевича. Оскільки це діючий навчальний заклад, доступ до будівлі зараз, на жаль, обмежений.
Фото: Бюро спадщини
___________________________________________________________________________________________________
