львівськиЙ Попри постійні тривоги та масштабні руйнування, у Великій Олександрівці на Херсонщині продовжує жити мистецтво.
Тут, серед пошкоджених будівель і слідів окупації, працює гурток спортивної сучасної хореографії “Багіра Плюс” — простір, де десятки дівчат бодай на кілька годин повертають собі звичне дитинство без війни.
Громада досі відбудовується після бойових дій, однак заняття з хореографії не припиняються. Дівчата продовжують тренуватися, готують нові номери та повертаються до виступів. Для багатьох із них це не просто спорт, а спосіб відпочити від війни.
Гурток “Багіра Плюс” працює при Центрі дитячої творчості вже 35 років і сьогодні об’єднує понад 84 дітей віком від 5 до 17 років, розподілених на кілька вікових груп.
У 2022 році у Великій Олександрівці були зруйновані школи, спортивні зали та культурні заклади, тож після деокупації громади заняття довелося відновлювати практично з нуля — у різних умовах, без постійного приміщення та з організаційними викликами. Частину часу тренування проходили в змінених локаціях, поки гурток знову не закріпився у приміщенні центру.
Керівниця колективу Тетяна Бужак говорить, що попри складні умови, діти не втратили інтересу до занять.
“Ми займалися в різних умовах після деокупації, але зараз уже переважно працюємо тут. Дуже вдячні, що нас сюди перевели”, — ділиться хореографка.
Частина дітей повернулася до занять після евакуації або життя в окупації, інші приєдналися вже після звільнення громади.
На тренуваннях дівчата відпрацьовують базові елементи хореографії — розтяжку, координацію, постановку корпусу, синхронність рухів.
У залі часто чути повтори команд: втягнутий живіт, рівна спина, контроль стопи, правильне положення колін і маківки. Ці деталі проговорюються і відпрацьовуються десятки разів, поки рух не стає автоматичним.
Таке навантаження для багатьох дітей — перше системне повернення до спорту після тривалих перерв. Частина вихованок раніше займалася художньою гімнастикою, частина прийшла до танців уже після війни, але всіх їх об’єднує одна реальність — тренування стали способом триматися у нестабільному середовищі.
Серед вихованок — Альбіна Лепська. Вона займається спортом із чотирьох років, починала з художньої гімнастики, а згодом продовжила у танцювальному колективі. Після окупації вона без вагань повернулася до занять.
“Для мене танці — це спосіб відволіктися від зовнішніх проблем, від усього, що відбувається навколо. Це допомагає відпочити і підтримувати себе у формі”, — каже танцівниця.
Інша вихованка, Тетяна Яценко, також прийшла у спорт у ранньому дитинстві. Вона роками займалася художньою гімнастикою, брала участь у конкурсах і змаганнях у Каховці, Миколаєві та Херсоні, а також змаганнях всеукраїнського рівня. Перерва, спричинена війною, не змінила її ставлення до улюбленої справи.
“Коли нам сказали, що танці знову відновлюються, це була велика радість. Я навіть не роздумувала, чи ходитиму. Я знала, що повернуся. А чим ще займатися, якщо не танцями?” — згадує Тетяна.
Попри те, що у Великій Олександрівці зруйнована значна частина інфраструктури, саме такі гуртки залишаються одними з небагатьох стабільних просторів для дітей.
У “Багіра Плюс” вони не лише тренуються, а й готуються до виступів і змагань, планують майбутні поїздки та поступово повертають собі відчуття розвитку й руху вперед.
І в цьому сенсі гурток стає значно більшим, ніж просто місцем занять. Це простір, де діти вчаться знову жити у впорядкованому ритмі, взаємодіяти одне з одним і поступово повертатися до реальності, в якій є не лише війна, а й майбутні виступи, сцена і танець.
